Сьогодні я вирішила дещо змінити у моєму ставленні до української історії, до української мови. До речі, я зовсім її не знаю. Так склалося, що мені просто непотрібно було її знати. Що змінилося зараз? Нічого. Просто хочу знати мову країни, в котрій мешкаю. Все. Нічого більшого.
Моя кімната майже завжди завалена купами різних книжок. Я дуже люблю читати. Не усе підряд, але багато що. Мені все цікаво, як дитині! І ось сьогодні *там-та-дам-тара-тара-та-там-тадам* у моїй кімнаті з'явилися книжки на українській мові.
Взагалі-то я розумію, що читаю, розумію, що говорять інші. А от писати самій і говорити – то вже проблема. А її, як відомо, треба не обходити, а переборювати. Тож починаю долати цю проблему, тобто відкриваю першу книжку...
... До речі, хочу подякувати Калині, яка наставила на шлях істинний, коли дала дуже вчасну пораду. Юля, спасибі велике, твої слова зайвий раз довели, що все геніальне – просто. Дякую!
Отже, трохи про те, як я шукала українські книжки. Спочатку, звісно ж, скористалася пошуковою системою. Знайшла багато, але хотілося б почати вивчання з якоїсь особливої книги, з чогось дуже цікавого, та чомусь драматичного... Не зайшла. Не кажу, що їх немає, навпаки, дуже багато, а от зробити вибір важко!
І саме в ту мить я згадала, що колись в ліцеї читала один твір, який дуже вразив мене. Щоправда читала я його дуже довго. За обсягом він майже вдвічі більший за «Преступление и наказание» Достоєвського, а читала я його з півроку точно! І написано важко, і ще на українській мові, і часу біло обмаль. Але я-таки дочитала! З часом і забула про нього. А тепер я знайшла цей роман, та ще деякі цього автора.. Все, починаю читати!
Дякую всім, хто завітав на цю сторінку. Далі буду писати про свої враження та про свої успіхи у вивченні з позначкою «Українська сторінка». Сподіваюсь, ви зможете мені щось порадити! Ще буду вдячна, якщо ви вкажете мені на мої помилки, стосовно мови.
Що стосується цього посту, при написанні я зазирнула у словник 8 раз :)
З повагою, creative illusion.